Готовый перевод В Гарри поттер з гачой...: Глава 10

Коли всі повернулися, з канікул навчання тривало. Як і наші з друзями пригоди. Я на канікулах уже знайшов інформацію про Фламеля. Але вирішивши промовчати про це. Рон і Невіл більше читають. І нехай я їм підсовую книги, що нам за програмою стануть у нагоді, а не ті де може дати їм ключ до того хто такий цей алхімік. Та і я сам читав книги з анатомії людини та магічних тварин. Отримавши заборонну секцію з розрішення від директора. І вчивши цілительство.

Уроки йшли, але всі нагороди зможу виявлятися в кінці року. Коли вирішуватимуть чий факультет перемог. І так само і наказання за втрату балів за різні дії. Але тихе навчання у школі, і в наставника якому бачили кімнату. Перервав Невіл, Коли він їв шоколадну жабу він побачивши що на звороті картки. Фламель.

- Сидіть тут! — звеліла вона і помчала сходами до дівчачої спальні.

Невіл ледве здивовано переглянувся з Роном, як вона вже мчала назад, тримаючи в руках величезний фоліант.

— Я не здогадалася зазирнути сюди! — схвильовано зашепотіла вона. — Я її взяла в бібліотеці ще кілька тижнів тому, щоби почитати для розваги.

- Для розваг? — перепитав Рон, але Герміона звеліла йому помовчати, поки вона щось знайде, і почала незворушно гортати сторінки, бурмочучи щось під ніс.

Нарешті знайшла.

- Я так і знала! Я це знала!

— А нам уже можна казати? - сердито скрикнув Рон. Та Герміона мов і не чула.

— Ніколас Фламель, — схвильовано зашепотіла вона, — це єдиний відомий виробник філософського каміння!

Ця новина не справила того враження, на яке сподівалася дівчина.

- Чого? - перепитали вони.

- Ох! Скажіть правду: ви що нічого не читаєте? Ось дивіться, прочитайте самі.

Дала їм книжку, і ми прочитали:

«Стародавні алхімічні дослідження пов'язані з виготовленням філософського каміння, легендарної субстанції з дивовижними властивостями. Цей камінь перетворює будь-який метал у чисте золото. З нього також видобувають еліксир життя, що дарує безсмертя тому, хто його вип'є.

Упродовж сторіч з'являлося багато згадок про Філософський камінь, але єдиний такий камінь, що справді існує, належить містерові Ніколасу Фламелю, визначному алхімікові й шанувальнику опери. Містер Фламель, який торік відсвяткував свій шістсот шістдесят п'ятий день народження, веде спокійний спосіб життя у Девоні разом зі своєю дружиною Перенель (шістсот п'ятдесят вісім років)».

- Бачите? - сказала Герміона, коли ми перестали читати. — Той пес, мабуть, охороняє філософський камінь Фламеля! Я переконана, що він попросив Дамблдора зберегти його десь у безпечному місці, бо вони приятелюють, а йому стало відомо, що хтось шукає його. Ось чому він надумав забрати камінь із «Ґрінґотсу»!

— Камінь, що виробляє золото і зупиняє смерть! - промовив Невіл. - Не дивно, що Снейп за ним охоче! Кожен хотів би його мати!

— І не дивно, що ми не знайшли Фламеля в «Дослідженні останніх тенденцій чарівництва», — додав Рон. — Які там останні тенденції, якщо йому вже шістсот шістдесят п'ять років, правда?

- Мда. А тепер що робити?

Поставив я закономірне запитання. На що отримавши у відповідь переглядуванням їх. А я зітхав теж, бо то жо Герміона принесла була основою для алхімії. Тобто вона все одно дізналася про його. Хоча дивлячись яка там товщина. Може й тиждень у нас ще був би.

— Ну, ми будемо спостерігати, щоб Снейп. — Хотів сказати Рон, але його перебила Герміона.

- Професор Снейп.

— Професором Снейпом, щоб він не вкрав камінь. — закінчив Рон після того, як Герміона поправила його.

— А що ми йому зможемо зробити? — Сказавши я, а всі знову переглянулися. — Я й так знав про фламеля. -Сказавши я, а вони вже хотіли сказати щось. І з погляду були обурені. — Але якщо Рон і Невіл згадають за якими темами вони читали книжки, то згадайте що тими чарами що можуть допомогти. Адже Рона тепер не загнати туди буде. А Невілу впевненості і за теорією якої він знатиме що правильно все робить.

— Це, звичайно, все добре. — сказав Рон і дивився на мене. — Але ж друзі так не роблять.

- Добре. — Погодився під виглядом ніби каюсь. - Вибачте мене друзі. Але ж де я не правий?

— Ну за теорією для таких чарів я і сам не проти сходити до бібліотеки. І взагалі, а які треба буде чари вивчити

Ну а далі почали думати які чари нам припадають. Але запропонувавши, що треба буде краще в бібліотеці це обговорити. Всі такі там будуть книги які можна дати відразу їм. А вирішивши вчити заклинання проти вогню, для пом'якшення падіння. І нагадавши урок польотів, усім як причину. Щось заклинання з медицини, хай і слабше, і на епіскеї, еманципарі, ревеліо, мімбл вімбл. Епіскеї — вправляє кінцівки та зупиняє кровотечі. Еманципаре — заклинання, що звільняє від пут. Ревеліо — закляття виявлення прихованих об'єктів та деталей, і його ми вивчили і спеціальні чари проти людей. Мімбл Вімбл — заклинання Косномовності. Заважає противнику правильно вимовити заклинання тим, що пов'язує мову у вузол.

І з'явилася нагода випробувати заклинання.

На матчі з квідчю ми всі сіли разом, і на вежі було більше учнів з нашого факультету. Взагалі тут було все одно нато хтось сидить біля тебе. Просто всі зазвичай хотіли подивитись матч, а не спорити де можна і в ніс одержати і за растоянія. Тут просто всім легше всім кулаком заспокоїти агресивнішого, ніж чарами. Але в Мелфоя це не злякало. Скоріше за нього запевнило в безнаказності те, що суддя його декан, і він може вирішувати і розбірки студентів, і ще його телехронітелі. Як я впізнавши вони і один одного терпіти на початку не могли. Не те що Драко. Ось усе це й дало впевненість у безнаканості. Але все гаразд.

Хтось штовхнув Рона в затишок. Це був Малфой.

- О, Візлі, пардон! А я тобі не помітив! — Малфой задоволено вишкірився до Креба та Ґойла.

— Цікаво, як довго протримається ваш ловець на мітлі? Ну що, Візлі, може, парі?

Рон не відповів: Снейп щойно визначив пенальті на користь Гафелпафа за те, що Джордж Візлі поцілив у нього бладжером.

— Знаєте, як добирають гравців для грифіндорської команди? — голосно запитав Малфой за кілька хвилин, коли Снейп присудив на користь Гафлепафу ще одне пенальті взагалі без жодної причини. — Вони запрошують тих учнів, яких їм шкода. Хтось штовхнув Рона в затишок. Це був Малфой.

- О, Візлі, пардон! А я тобі не помітив! Малфой задоволено вишкірився до Креба та Ґойла.

— Цікаво, як довго протримається ловець на мітлі? Ну що, Візлі, може, парі?

Рон не відповів: Снейп щойно визначив пенальті на користь Гафелпафа за те, що Джордж Візлі поцілив у нього бладжером. Герміона, схрестивши пальці, стежила за Гаррі, що кружляв над полем, мов ястреба, стежачи за снічами.

— Знаєте, як добирають гравців для грифіндорської команди? — голосно запитав Малфой за кілька хвилин, коли Снейп присудив на користь Гафелпафу ще одне пенальті взагалі без жодної причини. — Вони запрошують тих учнів, яких їм шкода. Дивіться, брати Візлі — вони не мають грошей. А до того і їх староста теж Візлі. Напевно, у наступному році і Поттера запросять — він не має батьків, тоді слухай, Лонгботоме, ти маєш бути в команді, бо тобі нема розуму!

Невіл почервонів і повернувся до Малфоя.

— Мелфою, я... я вартий десяти таких, як ти! — затинаючись, промовивши він.

Малфой, Креб і Ґойл аж застогнали з реготу, але Рон, і далі пильно стежачи за грою, сказавши:

— Не бійся його, Невіле.

— А знаєте, що у нас є, а у слізеринців немає? — Задавши я впорос. - Друзів. Малофою, а ти впевнений що твої собачки тобі не розірвуть як тільки отримувати наказ на це?

— А ти впевнений, що твої друзі тобі не продадуть? Він Візлі, бідні. І можуть спробувати тобі продати, чи ти у них шостого купивши?

— Попереджаю, Малфою: ще одне слово…

- Роне! - скрикнула Герміона.

- Що? Де?

Ловець грифондора зненацька ефектно пірнув униз, а на трибунах почулися зойки та захоплені вигуки. Герміона скочила на ноги, запхаючи до рота схрещені пальці, а він мчав до землі, мов куля

— Кароче, Візлі, тобі пощастило: ваш ловець, мабуть, помітив на полі якісь грошенята! — глузував Малфой.

Рон не витримав. Не встиг Малфой отямитися, як Рон уже стрибнув на нього і повалив додолу. Невіл завагався, а тоді поліз через спинку сидіння на допомогу. А я взявши в руку паличку і просто направив до одного із двойки охоронців Малфоя. На що він без розмов підняв руки і сів на місце. Але про всяк випадок я його зв'язав Інкарцеро його. А коли вже звернув увагу на іншого, в нього вже вчепився Невіл. І за що довелося не лізти. Міг потрапити до Невіла, і так само з Роном.

В ітозі за бійку та використання магії нас позбавили балів. Як і за мою магію. Доведеться намагатися якомога більше виконувати завдання, а то відчуваю піду в мінус.

Але у 10 квітня у мене накопичилося 100 ОГ. Я запитав що робити, і мені сказали, що можу сам рішати. А я не знав. Можу одержати щось, що зможе допомогти відразу і вб'є темного лорда. А може, і чашка чаю якогось.

І підсумок вирішивши що ризикну.

Назви: Енергетичний батончик Nuka-Cola

Тип: їжа

Походження: Fallout

Описание: Миттєво відновлює витривалість. Але викликає легке звикання. При частому використанні - безсоння.

Ну їжа. Може стати в нагоді, якщо залишуся без їжі. Та й відновлює витривалість. А звикання можна не боятися. Він у мене однаково один.

Назви: Бт-7274 з набором пілота

Тип: предмет

Походження: Тітанфол

Описанія: Титаном класу Vanguard, створеним Frontier Militia. За фактом величезний робот яким можна керувати, а може і робота взяти управління на себе, оснащений кулеметом XO16А2

Гіганський робот із оружням. Та це круто.

Назви: Зоря Азурі

Тип: Предмет

Проходження: The Elder Scrolls

Описание: Артефакт, що вбирає душі і не розбивається з часом.

Артефакт якоїсь Азурі, толі демона, толі богині. Та і може привернути увагу цієї сутності. Краще креолу дам іслідувати.

Назви: чашка чаю

Тип: Напій

Проходження: Випадковий світ

Опис: Звичайна чашка в якій заварений чай з пакетика.

Звичайна чайка чаю.

Назви: Вавилонські рибки

Тип: предмет

Походження: Шумерські ночі

Опис: Чарівні створіння у вигляді невеликих рибок. Для застосування необхідно розрізати рибу надвоє, дати хвіст людині, чия мова маг хоче вивчити, а самому з'їсти голову. Після чого чародій заговорити на його рідній мові так, ніби знавши його змалку. Вивчається лише усне мовлення — читати чи писати на цьому мові власник рибки не зможе

А про це мені наставник розповідав. Потрібно буде зберегти. Може стати в нагоді.

Назви: Дирінар

Тип: пітомці

Походження: Гаррі Поттер

Опис: товстенька, покрита пухом птиця

Птах. Буду вдома відправлю до звіринця. Але треба буде написати хтось у мене з'явився.

Назви: Римський денарій

Тип: предмет

Походження: Випадковий світ

Описание: Срібна монета годин Римської імперії. Колекційна цінність.

Римська срібна монета. І з колекційною цінністю. Найкраще пораджуся з предками.

Назви: Навіювання (Mind Trick)

Тип: Карта знань

Походження: Зоряні війни

Опис: Світла сторона. Вплив на слабкий розум, створення ілюзій чи зміна намірів.

Знову техніка сил. Може вивчити та спробувати перенести на магію. Або сила це і є магія?

Назви: Сат'яваті Шах

Тип: Персонаж

Проходження: Hogwarts Legacy

Опис: Вчитель Астрономія

Ще вчитель. Може директору запропонувати як працівника.

Назви: Рунеспур

Тип: Питомец

Походження: Гаррі Поттер

Опис: Триголова змія шести-семи футів у длину, багряно-оранжевого кольору з чорними полосами.

Ще один у звіринець. Але хіба не ці змії собі голову можуть вигризти.

Ну, допомогті не допоможе. Але треба буде запитати про техніку з магією. А то в школі нічого електричного. І як виявилося просто навколо школи, і інших магічних зон, що захищені від звичайних людей, є захист. І у його одне з ефектів створює проблеми з тонкою не захищеною електронікою. А не так тонко, і можливо захищеною вже не дає древні родини почати вивчати, і через мінестерство теж.

Але година тривала і всі вчилися. я вивчавши як боротися з темним лордом і не тільки. І через те, що я проживаю ночами спогади вчителя. Я швидше навчаю заклинання. Але вчитель сказавши вибрати поки другує напрямки. А то я поки що росту і метаморф може не повністю показати собі. Ну я і попросивши тоді щось атакуюче, але досить легке, щоб встигнути вивчити. А наставник дав листок із заклинанням Вогню: Вогняні Стрілі, Вогненна Куля, Вогні Шамаша. І проти привиду, якщо полізуть у ближній бій: Примарний Меч. Ще попросивши з магії розуму щоб доставити завмерти ворога і ось що він мене дав: Замішання. Ну а магію ілюзій я попросивши колись згадавши що розповідав мені батько і заодно для бою попросивши навчити: Дзеркальні двійники, і Невидимість. Але і читаючи книгу мага вчителя. Я попросивши записавши собі Дзеркальний Обладунокі. А з магії цілительства так це я вмів ще до бійки на матчі квідчу: Параліч. Але навчився Оглушенню, щоби можна було провести ритуал спокійно. І вчивши я їх, коли тільки була можливість. На уроках історії, на уроках трансфігурації після того, як показавши що виходить. А якщо теорія то просто доводиться писати Прудко-пишуче пером. Хоча трапляючись, влітає мені. Усі такі я більше за практикою.

Але не тільки я божеволів від навчання по всій відомості. Але якщо це в мене пояснюється, завдання і можливість повернути батьків і діда. А про бабусю я просто вчуся в такому темпі, що не бракує сил на це. То яка причина у Герміоні я не знаю. Вона почала креслити графіки повторення матеріалу і позначати кольоровими олівцями свої записи. Що не можна сказати про Невіла і Рона, вони були б не проти, якби вона не примушувала їх робити те саме.

— Герміоно, та до екзаменів ще ціла вічність!

— Десять тижнів, — сказала Герміона. — Це не так уже й багато, це як секунда в порівнянні з віком Ніколаса Фламеля.

— Але ж нам не по шістсот років, — сказав Рон. — До речі, навіщо тобі повторювати, ти й так усе знаєш?

— Навіщо повторювати? Ти що, поганий? Не розумієш, що нам треба все добре скласти, щоби перейти до іншого класу? Це дуже важливо! Мені ще місяць тому треба було сісти за книжки! Не знаю, що на мене найшло…

На жаль, учителі думали, здається, так само, як і Герміона. Вони завалювали учнів таким числом домашніх завдань, що великодні канікули пройшли зовсім не так весело, як різдвяні. Тяжко було розслабитися, коли Герміона під боком зазубрювала дванадцять способів застосування драконячої крові або вправлялася з чарівною паличкою. Стогнучи й позіхаючи, я, Невіле, і Рон більшу частину свого вільного часу просиджували з нею в бібліотеці, намагаючись упоратися зі всіма додатковими завданнями.

— Я це ніколи не запам'ятаю! — не витерпів одного разу Рон, кидаючи перо і тужливо виглядаючи з бібліотечного вікна. То був перший справді погожий день за кілька останніх місяців. Небо було ясно-блакитне, і відчувалося, що літо вже не за горами.

Я ж, шукавши опис золототисячника у довіднику «Сто магічних трав і грибів», підняв голову тільки тоді, коли почув Ронові слова:

— Геґріде! А що ти робиш у бібліотеці?

Геґрід наблизився до них, ховаючи щось за спиною, і мав дуже невиразний вигляд у своїй шубі з лагідного хутра.

— Я так просто дивую, — ухильно відповів Геґрід, тільки збільшивши їхню цікавість. — А що ви тут робите? — раптом підозріло глянувши на них. — Ви не шукаєте більше за тим Фламелем, ні?

— О, ми вже давно довідалися, хто він! - недбало кинув Рон. — І навіть знаємо, що саме стереже той пес. Це філософський ка…

- Тс-с-с-с! — Геґрід озирнувся, щоб пересвідчитися, чи ніхто не чув. — Чого ти тут кричиш, що з тобою діється?

— До речі, ми хотіли щось запитати, — озвався я. — Що ще, крім Флафі, допомагає стерегти камінь?

- ТС-С-С-С! — знову засичав Геґрід. — Слухайте, зайде до мене згодом. Я, правда, не обещаю, що розповім вам щось, але ви тут не хлюпає мовами, бо ученикам про це не вільне знати. Ще хтось подумає, що то я розповів.

- Тоді до зустрічі, - сказали ми. Геґрід пошкандибав далі.

— Що то він ховав за спиною? - замислилася Герміона.

— Думаєш, це пов'язане з камнем?

— Піду подивлюся, в якому він був відділом, — сказав Рон, якому вже набридло навчання. Незабаром він повернувся з купою книжок і шпурнув їх на стіл.

— Драконії — прошепотів він. — Геґрід дивився книжки про драконів! Подивіться на це: «Породи драконів у Великій Британії та Ірландії»; «Від яйця до пекла. Посібник для драконоводів».

— Геґрід завжди хотів мати дракончика, він казав мені про це, ще як ми вперше зустрілися! - Згадавши я день коли він мене поважав за покупками.

— Але ж це незаконно! - сказав Рон. — Розведення драконів заборонено Магівською конвенцією 1709 року, це знає кожний. Дуже важко сховати від маґлівських очей дракона у своєму садочку, до того ж драконів годі приборкати, вони небезпечні. Якби ви бачили, які в Чарлі опіки від тих диких Драконів у Румунії!

— Але ж у Англії дикі дракони не водяться? - Припустивши я. Усі такі я про них лише читав.

— Ще й як водяться! - заперечив Рон. — Валлійські звичайні зелені та гебридські чорні. Кажу тобі, Міністерство магії має добру мороку з тим, як сховати їх від маґлів. На тих маґлів, які помітили драконів, наші мусять насилати спеціальні чари, щоб вони про них одразу забували.

— То що тоді задумав Геґрід? - замислилася Герміона.

Постукавши десь за годину біля дверей ключникової хатинки, вони здивовано побачили, що всі вікна щільно заслонені фіранками. Геґрід запитав: «Хто там?», а тоді впустивши їх і миттю зачинивши за ними двері.

У хатині було душно. Не дивлячись на такий теплий день, біля каміні палахкотів вогонь. Геґрід приготував чаю та запропонував канапки з горноста-їною, від яких діти відмовилися.

— То… ви хотіли щось запитати?

— Так, — відповів Невіл, бо не було сенсу щось вигадувати. — Ми б хотіли знати, і, може, ти скажеш нам, що ще, крім Пушок, стереже Філософський камінь?

— Ні, не скажу, — спохмурнів Геґрід. — По-перше, я й сам того не знаю. По-друге, ви й так уже багато си довідали, тож я б вам не сказавши, навіть якби міг. Цей камінь тут не випадково. Його мало не вкрали з «Ґрінґотсу» — про це ви, мабуть, також уже знаєте?

— Ой, Геґріде, не прикидайся, ти ж знаєш, чудово знаєш про все, що тут діється! — мовила Герміона м'яким, втішним голосом. Геґрідова борода смикнулася, що свідчило про його усмішку. — Нам тільки цікаво, хто забезпечує охорону, от усе, — вела далі Герміона. — Цікаво, чи довіряє Дамблдор ще комусь, крім тобі?

Після останніх слів Геґрід випнув груди. Я з Роном підморгнули Герміоні.

— Ну, гадаю, вам се не шкодити знаті… отож так… він си одолів у мене Пушка, а тоді дехто з учителів виголосив спеціальні заклинання. Професорка Спраут, професор Флітвік, професорка Макґонеґел, — перераховував Геґрід, загинаючи пальці, — професор Квірел… Ну, звісно, й сам Дамблдор щось там заклинав. Погодьте, я ще когось забув… Ага, професоре Снейп.

- Снейп?

— Ага… ви ще про це не довідали, ні? Отак, Снейп допомагав стерегти камінь, він не планує його красти!

Але згадуючи те, як я бачив пресування професором Снейпа професора Квірела. І не знай що саме Квирел хоче вкрасти камінь. Мушу сказати тут професора Снейпа сам винен, що в його репутація сама працює так. Але й сказати що це Квирел я не можу. Він ось взагалі не створює враження небезпечного і того, хто хоче щось вкрасти.

— Тільки ти один знаєш, як пройти мимо Гармата, правда, Геґріде? — стурбовано поцікавився Невіл. — І ти нікому про це не казавши, ні? Жодному вчителеві?..

— Ніхто про це не знає, крім мене і Дамблдора, — гордо відповів Геґрід.

— Хоч це добре, — пробурмотів я до друзів. — Геґріде, а в тобі вікна не відчиняються? Тут зваритися можна!

— Не, Гаррі, вибаче, — заперечив Геґрід. Помітив я, як він глянув на вогонь, і теж туди подивився.

— Геґріде, що там?

Але я вже й сам згадавши що. У самому полум'ї, під чайником, лежало величезне чорне яйце.

— А!.. — скривився Геґрід, нервуючи собі за бороду. — Це… е-е…

— Де ти його дістав, Геґріде? — поцікавився Рон, присівши біля каміна, щоб краще розгледіти яйця. — Воно ж коштує страшні гроші.

— Вигравши, — відповів Геґрід. - Учора ввечері. Я пішов до села перехилити чарчину і зіграв там біля карти з якимсь чужинцем. Мені здається, що він був радий спекатися його. Чесно вам говорю!

— А що ти робитимеш, коли з яйця щось вилупиться? - запитала Герміона.

— Ну, я си трохи почитавши, — відповів Геґрід, витягаючи з-під подушки велику книжку. — Взявши оце з бібліотеки: «Розведення драконів для втіхи і вигоди». Трохи застаріле, звичайно, але тут є все... О!., «покладіть яйце у вогонь», бо, бачите, драконячі матері дихають на яйця, а коли він вилупиться, «корміть його щопівгодини одним ведром бренді, змішаного з кров'ю курчат». А тут — гляньте: Як розпізнавати різні яйця? У мене — норвезька гребінчаста. Рідкісна порода. Отак!

Геґрід виглядав дуже задоволеним, а від Герміона — ні.

— Геґріде! Ти живеш у дерев'яній хатинці, — сказала вона.

Та Геґрід не слухавши. Весело мугикаючи, він роздмухував вогонь.

Тож тепер їм додалося клопоту: треба було думати, що може статися з Геґрідом, коли хтось виявить, що він ховає у своїй халупі нелегального дракона.

Але в цей момент Невіл зауважив Мелфоя, що дивиться у вікно.

- Дивуватися. — крикнув він і показавши на нього. Від чого він утік.

А всі почали панікувати.

- Що робити. він все розповість. - сказав Рон.

— Потрібно сховати яйця, за прогулянки нас максимум відправлять на відпрацювання. А якщо побачать яйця, то можливо і іскулючать. — сказав Невіл.

А я сидів і думав. Є шанс отримати дракона. Подивитись за ним щоб він не з'їв усіх інших зможе і домовик.

— Я можу покликати домовика, що належить моє му роду. У нас на території де знаходиться манор є свій звіринець. Спеціальне будівництво будівлі для розширення простору. Думаю дракон буде відчувати як на волі. А до моменту, як він зможе полювати на звірів, сам за ним пригляне домовики.

— Але розведення та зберігання драконів заборонено. — сказав Герміона.

— Досить давні сім'ї можуть деякі заборони мінестерства та інші закони на території манорів ігнорувати. - сказав Невіл. — Так, наприклад, ритуали, нехай вони і заборонені, але досить древній рід просто знатиме як проводити ритуали, і серед яких будуть обізательні для роду. Але розведення та зберігання драконів це може і не пропустити Гаррі.

- Я знаю Невіл. Але у перших вони не знатимуть де треба шукати якщо ви не розповісте. І по-друге, якщо вони навіть будуть запитувати. То не бреши прямо. Наприклад, запитають: у тебе був дракон? Відповідай, що не було. Адже тобі не було повноцінного дракона. А якщо запитають про яйця дракона, то теж кажи, адже ти не знаєш, може це виріб, а ти сам помилився і показував нам те, що виграв.

- Ясно Гаррі. — сказав Геґрід. — Але чи зможу я його провідувати?

— Та зможеш, але тільки влітку, і боюся одразу до дракона треба буде йти, або підписати контракт про мовчання що побачиш.

Сказавши я і всі удивилися.

— Що, тут не недовіра, тут просто застереження секретів. І вас я зможу запросити додому, тільки після підпису контракту. Але це можна вирішити потім. — І сконцентрувався на зв'язку зі джерелом родом, і через нього покликав домового ельфа з картинкою куди треба переміщатися. - Місті!

І тільки я покликав як домовик ельфа. Вона з'явилась у бавовні. Ушастоє створення в навалосці з великими наче блюдечкою очима вклонилася мені і сказала.

— Місті прибила на поклик пан.

І поки Рон і Герміона були здивовані я сказавши забрати яйце дракона у звіринець, піклуватися про нього, і сказати моїм предкам на потретах, заодно запитати про книги де можуть сказати як це робити. І після чого вона пропала з яйцем, а я повів друзів до школи де нас уже чікали. То був професор Макґонеґел із Драко Малфоєм.

— Доброго вечора.

Сказала вона. І, судячи з одягу, вона готувалася до сну.

Ну, а потім вона повела нас усіх до свого кабінету. Ми намагалися виправдатися але вона почала говорити.

— Ніщо, ніщо не дає право учням вештатись школою вночі. Тож як покарання, знімаю з кожного 50 очок. - сказала вона і я обурився.

- 50 очків? - Хотів я продовжити обурюватися як вона продовжила.

— З кожного, а щоб це більше не повторилося, вас п'ятеро буде покарано. — сказала вона це і я всі подивилися на Мелфоя. Він у нас був п'ятим. — Наказання я вам скажу завтра після сніданку. Так що раджу не пізнати.

І відпустила. А по дорозі поки був Драко я спитав.

— Ти що її розбудив, що вона така зла?

— Не твоє діло Поттере. — І прискоривши крок.

А дорогою до гуртожитка, я думав. 200 очок відразу. Ну судячи з близнюків у нас повинні запитати, що ми такого трапилося, що нас так покарали. Але можуть і об'єднатися в ігнорі. Мені та все одно, навчання весь час і так забирає. А ось по друзях може позначитися. Невіл тільки почав відтаювати від невпевненості. І в його з Роном це може позначитися. Але в спальні я почув як Невіл безперервно схлипував у подушку. Вирішивши піддерти його я сказавши.

- Не хвилюйся Невіле. Все буде добре. Ну подумаєш втратили 200 очків. виграємо наступного разу. — Хотів продовжити, як почув, як підійшов Рон і теж почав казати.

— Пройде кілька тижнів, і вони про це забудуть. Фред і Джордж втратили за цю годину купу окулярів, а їх і далі люблять.

— Але ж вони ніколи не втрачали одразу сто п'ятдесят очок, правда? — безнадійно заперечував Невіл.

— Ну… може, й ні… — погодився Рон.

Але, як виявилося, зрозуміли, не прийняли.

Грифіндорці, проходячи наступного дня повз величезний пісковий час, який показував окуляри гуртожитків, спочатку подумали, що сталася прикра помилка. Як це в них раптом стало на сто п'ятдесят очок менше ніж учора? А тоді поповзли чутки: у всьому винен Гаррі Поттер. Він та ще троє дурних першокласників. І за ранку за завтраком ми отримали записки. Усі вони були однакового змісту:

"Ваше покарання відбудеться про одинадцяту годину вечора. Зустрінете містера Філча біля вестибюлі.

Проф. М. Макґонеґел"

З одного з найпопулярніших і найулюбленіших учнів школи Гаррі Поттер в одну мить перетворився на найненависнішого. Навіть рейвенкловці й гафелпафці змінили своє до нього ставлення, бо всім хотілося, щоби Слизерин, нарешті, не отримав кубок гуртожитків. Хоч би куди я не пішов, усі на нього показували пальцями та ображали його, навіть не стишуючи голосу. А від слизеринці, навпаки, хлюпали йому в ладоні, свистіли та гукали: "Красненько дякуємо, Поттере, ми твої боржники!". І вирішивши діяти коли вони це сказали

- Добре. Я вас за мову не тягнувши.

Сказавши я на весь великий зал на обіді. І слизеринці почувши це скілсі. А я після уроків підготовлював заклинання: ефірну броню, примарний меч, вогняні стріли, особистий захист, вогні шамашу, маскуючі закляття, дзеркальні двійники. І ще деякі целительські заклинання для спасені тварини.

А з гуртожитком я вирішив розібратися після того покарання і завдання. Взагалі, як виявилося, я можу забрати нагороду за завдання, не тільки після кінця року. Просто деякі завдання у мене в той термін закінчуються. А от наприклад завдання про дракона я сміг забрати як тільки він опинився у мене вдома.

О одинадцятій годині вечора, ми попрямували до вестибюлю. Там уже був Філч, а також Малфой. Я забув, що Малфой теж мав відбути наказання.

— Ходіть за мною! — звелів Філч, запаливши лампу і виводячи їх надвір.

— Тепер ви не раз подумаєте перед тим, як порушувати шкільні правила, еге ж? — вишкірився він до них. — Тож якщо хочете знати, тяжка праця і біль — ось найкращі вчителі. Як шкода, що скасували колишні покарання! Тоді б вас на кілька днів підвісили за руки до стелі!.. Я ще й досі зберігаю в кабінеті цепочки і постійно змащу їх: а раптом знову треба? Ну, гаразд, ходімо, і не думайте втікати, бо буде ще гірше!

Вони йшли у темряві. Невіл шморгавши носом. А Рон бубонів собі під ніс щось, як зрозумівши він уявляв собі, яким може бути наказання. Мабуть, щось страшне, інакше Філч так би не радів.

Місяць світив яскраво, але хмари постійно його закривали, і все повивалося пітьмою. Вдруге попереду Гаррі зауважив освітлені вікна Геґрідової хатини, а тоді почувся й голос.

— Це ти, Філче? Швиденько, бо я си хочу вже починати!

Їхнє обличчя, мабуть, проясніло, бо Філч сказав:

— Думаєш, вам буде легше з тим дурнем? Ні хлопче: ви йдете до лісу, і я дуже сумніваюся, що ви звідти виберетеся цілими.

Почувши таке, Невіл скрикнув, а Малфой завмер на місці.

- До лісу? — перепитав Малфой, і його голос уже не був таким самовпевненим. — Нам не можна ходити туди вночі!.. Там усіляке водиться!.. Вовкулаки, наприклад!..

Невіл ухопився за рукав мою мантію і мало не задихнувся.

— Це мене вже не стосується! — зловісно крякнув Філч. — Раніше треба було думати про вовкулаків! Чи не так?

З темряви до них підступив Геґрід разом із Кликом. Він тримав великий арбалет, а з його плеча звисав сагайдак зі стрілами.

— Час! - Сказав він. — Я вже тут чекаю майже півгодини. Гаррі, Герміоно, Рон, Невіле — все добре?..

— Я не був би з ними дуже люб'язним, Геґріде, — холодно зауважив Філч. — Нарешті вони прийшли відбути наказання.

— А-а… То ось чого ти си запізнивши!.. — похмуро сказав Геґрід. — Читавши їм лекцію, га? Це вже не твоя парафія. Ти си своє зробив, а тепер іди…

— Я повернуся на світанку, — мовив Філч. — Позбираю, що там від них залишиться, — додав він лиховісно, а тоді повернувся і попрямував назад до замку, похитуючи в темряві лампою.

Малфой тепер звернувся до Геґріда:

— Я не піду, блін, до цього лісу!

Ми всі усміхнулися, почувши в його голосі панічні нотки.

— Підеш, якщо хочеш позбавити в Гоґвортсі! — сердито озвався Геґрід. - Нашкодивши - плати!

— Але це мають робити слуги, а не учні! Я думав, ми будемо писати якісь вправи, чи що… Якби мій батько дізнався, що я тут повинен робити, він би…

— …а я говорю, що це Гоґвортс! — гаркнув Геґрід. — Писати вправи!.. Яка з того користь? Ти си зробиш щось корисне або тобі виженуть! Коли думаєш, що твій батько хоче, аби тобі вигнали, то вертай до замку та пакуйте речі! Гайда!

Малфой не ввійшов. Розлючено глянувши на Геґріда, а тоді опустивши очі.

— Отож бо! — сказав Геґрід, — а тепер слухайте. Те, що ми зараз робитимемо, є дуже небезпечним, а я не хочу, щоб ви даремно ризикували. Ходіть за мною.

Геґрід підвів їх до самого узлісся. Піднявши вгору лампу, показавши на вузеньку звивисту стежину, що ховалася між чорними густими деревами. Легенький вітерець розвіював дітям волосся, і вони дивувалися у темряву лісу.

— Дивіться сюди, — сказав Геґрід. — Бачите, щось там виблискує на землі?.. Таке сріблісте… То кров єдинорога. Щось там сильно його поранило… Вже раптом за цю тиждень. Минулої середи я тут уже натрапив на одного мертвого. Треба спробувати знайти цього пораненого бідолаху. Може, йому можна допомогти?..

— А коли ті, що поранили єдинорога, напад на нас? — запитав Малфой, не в змозі сховати свого страху.

— Доки ви зі мною та Кликом, то в цьому лісі ніхто ніякої шкоди вам не заподіє, — запевнив Геґрід. - Ви тримайтеся стібки. Ми зараз поділимося на дві групи і підемо слідами. Тут всюди є дах: єдиноріг, мабуть, десь блукає ще з минулої ночі.

— Я піду з Кликом, — швидко промовив Малфой, дивлячись на довгі Кліка зуби.

— Файно, але попереджаю: Іклань — трус, — сказав Геґрід. — Отож я, Гаррі й Герміона, Рон підуть сюди, а Драко, Невіл та Іклань — туди. Якщо хтось знаходить єдинорога, — стріляє вгору зеленими іскрами, гаразд?.. Беріт свої чарівні палички і потренуйтесь.. отак… а коли хтось потрапляє у біду — стріляє червоними іскрами, і ми вас знайдемо. Отож будьте обережні! Пішли!

І після інструктожу, пішли куди нам показали. А я додатково включивши зріння мага. Бачив я не більше, але першим знаходив кров єдинорога. І йдучи слідом ми наткнувся на кентаврів. Перший мав зовнішній вигляд дивовижний. Зверху до пояса ніби чоловік з рудим волоссям і бородою, але знизу мав блискуче гніде тіло коня із довгим рудуватим хвостом.

Але діалог не з ним, не з другим кентварем не вийшло. Вони лише повторювали, що марс сьогодні яскравий. І так і пішли вони, розмовляючи про зорі і планети між собою.

І тут Герміона схопила Геґріда за руку.

— Геґріде! Дивуй! Червоні іскри, там щось сталося!

— Ждіть мене тут! — гукнув Геґрід. — Стійте на стежці, а я си поверну за вами!

Вони чули, як він біг, ламаючи гілки, і перелякано поглядали одне на одного, поки все стихло, крім шелесту листя.

— Як ти думаєш, їх хтось поранив, чи що? - прошепотіла Герміона.

— Мені байдуже, що з Малфоєм, але коли щось трапилося з Невілом! - Сказавши я.

- Та там напевно створивши проблеми Мелфою. Не вдивлюсь якщо він налякав Невіла просто, або сам іспугався, чи бачив як він трусився коли сказали куди ми вирушимо? - сказав Рон.

Година минала дуже повільно. Їхній слух загострився, як ніколи в очікуванні Геґріда з Невілом, і Малфоя.

Нарешті голосний хруст сповістив про повернення Геґріда. Разом з ним прийшли Малфой, Невіл та Клліком. Геґрід був розгніваний. Малфой нібито підкрався ззаду до Невіла і шутливо схопив його за плечі. Невіл перелякався і вистрілив іскрами.

— Будемо щасливі, коли зловимо щось після того галасу, який ви зчинили!.. Ну, гаразд, тепер міняймося. Невіле, ти позбавляєшся зі мною Герміоною, і Роном, а ти, Гаррі, підеш з Ікланем і тим бовдуром. Я си вибачою, — шепотом додавши Геґрід на моє вухо. — але йому буде тяжче налякати тобі, а нам треба довершити нашу справу.

На що я лише кивнув у згоду. І пішли куди мені, показавши Геґрід.

Ми йшли десь півгодини, все далі заглиблюючись біля лісу, аж поки стежина стала майже непрохідною — так густо розрослися навколо неї дерева. Мені здалося, що крові тут побільшало. Коріння одного дерева було обмаль забризкане нею, ніби ті бідолашне створіння металося від болю зовсім неподалік. Крізь переплетене гілля старого дуба я побачивши перед собою галявину.

- Дивуйся! — пробурмотів він, зупинивши Малфоя рукою.

На землі виблискувало щось яскраво-біле. Ми підступили ближче.

То був таки єдиноріг, але, на жаль, уже мертвий. Я ще ніколи не бачив такої сумної і водночас прекрасної картини. Довгі стрункі ноги єдинорога неприродно торчали в різні боки, а перламутрова грива розкинулася по темному листку.

Ступивши крок… і раптом завмер на місці, почувши якийсь шелест. На краю галявини захитався кущ… А тоді з тіні вигулькнула постать у довгому плащі з каптуром, що повзла по землі, ніби звір, який підкрадається до жертви. Ми всі заціпенілі. Стати біля каптурі підповзла до єдинорога, схилилася над раною в його боці і почала пити його дах.

- А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А-А!

Малфой страшенно заверещав і чкурнувши геть, за ним — Клік… Стати біля капушоні підвела голову і глянула просто на мене — з її рота крапала єдинорогова кров. А я вже хотівли на бійку і першим кроком у плані було створення димової завіси. Але тут моя голову пронизавши неймовірний біль. Такого болю я ще ніколи не відчував — мов мій шрам на чолі спалахнув вогнем. І за це я почав відступати назад. Поки я не почув за спиною тупіт копить, і щось перескочило через мене, напавши на ту постать.

Моя голова розривалася з болю, і я впав навколішки. Минула хвилина чи дві, поки біль зник. І тоді я зміг нарешті бачити, а постать уже зникла. Над ним стояв кентавр, але не Ронан і не Бейн — цей був молодший, мав біляві волоси і золотисте тіло.

— З тобою все добре? — запитав кентавр, допомагаючи мені підвестися.

— Так… Дякую… Що це було?

Кентавр не відповідав. Він мав дивовижно-блакитні, мов ясні сапфіри, очі й прискіпливо дивився на мене, придивляючись до шраму, що світився на чолі.

- А!.. Ти - син Поттера! — мовив він. — Краще вертайся до Геґріда. У лісі зараз небезпечно, а надто тобі. Умієш їздити верхи? Так буде скоріше. Мене звати Фіренце, — додав він, опускаючись на передні ноги, щоб я міг вилізти йому на спину.

З іншого краю галявини вдруге також долинув тупіт копіт. Серед дерев з'явилися захекані Ронан і Бейн з блискучими від поту боками.

- Фіренце! - гримнув Бейн. — Що це ти робиш? У тебе на спині людина! І тобі не срам? Ти що коняка?

— А ви знаєте хто це? - Відповів Фіренце. — Це Поттерів син. Чим швидше він виходить із цього лісу, тим краще.

— Ти йому щось казав? - гаркнув Бейн. — Не забувай, Фіренце, ми поклялися не чинити опір небесам. Хіба рух планет не підказав тобі, що має статися?

Ронан схвильовано вдарив копитом об землю.

— Я певен, що Фіренце намагався вчинити якнайкраще, — сказав він своїм сумним голосом.

Бейн сердито брикнув задніми ногами.

— Якнайкраще!.. Яке нам до цього діло? Кентаври не повинні втручатися у те, що було передбачене! Ми не гасаємо, мов ті ослі, за людьми, які заблукали у нашому лісі!

Вдруг Фіренце розгнівано став на дибі, аж Гаррі мусив ухопитися йому за плечі, щоб не впасти.

— Ти що, не бачиш цього єдинорога! — заревів фіренце до Бейна. — Ти що, не розумієш, чого його вбили? Може, планети не відкрили тобі цієї таємниці? Так, Бейне, я готовий стати проти того, що зачаїлося в цьому лісі, а, якщо треба, то й разом із людьми!

І так він відвів мене до друзів. Коли я побачив Герміону і Геґріда, то Фіренце вже опускався, щоб я міг слізти спокійно. Що я й зробив. А потім по дорозі я розповів що дізнався і про що розповів мені кентавр.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.

Его статус: идёт перевод

http://tl.rulate.ru/book/142665/7307545