Готовый перевод В Гарри поттер з гачой...: Глава 6

Прокинувшись я почув щось велике пухнасте та тепле. І подивившись побачивши Арка. Погладив його я перевіривши чи всі сплять. І коли побачивши що всі такі я прокинувся перший, то вирішив зробити те, що забув вчора.

Перевірити свою здатність. А там було оновлення.

Статус:

Ім’я: Гаррі Джеймс Поттер

Доступно ОГ: 33

Банери: Перший день у школі магії Хогвартс

Банери: Перший день у школі магії Хогвартс:

Передчуття небезпеки (Причуда)

Вчитель:

Архімага Креол, син Креола з Ура, Верховний маг Шумера

Інвентар:

Костюм Мисливця

Диск із грою Metro: Last Light Redux

Диск із грою Far Cry 2

Спогад Рубеуса Геґріда

Набір зачарованих предметів для збільшення успіху

Компресс (Причуда)

Прискорення (Здібність)

Стиснення Сили (Темна карта знань)

Знищення духу (Темна карта знань)

Прокляття нежиті (Магічний сувій)

Хагріт (Персонаж)

Заодно згадав, що треба було залишити спогади Геґріда. Але побачивши оновлення я відразу взяв сумку і дістав кашель з монетами. Треба буде провірити Виручай — Кімнату про яку батько розповів мені. Він сказав що учні часто гроші втрачають. А я зможу дістати, якщо треба буде.

І під думки про кімнату, що може перетворитися на будь-що, я дістав гаманець і дістав 67 золотих монет. Зробив я так щоб було погано видно що я роблю.

І коли я це зробив мені стало цікаво, а що я отримаю. В результаті як зрозумів для Банера треба описувати те, що мені може випасти за словами.

Перший день → стартовий дроп, речі новачка.

Школа → знання, інструменти, форма.

Магії → навички, закляття, магічні предмети.

Хогвартс → все, що з цим пов’язано — учні, будинки, вчителі, інтер'єр, предмети.

І вирішивши крутити гачу і дізнатися що випаде.

Назви: Посох Креола

Тип: предмет

Походження: Архимаг

Опис: Один з магічних інструментів Креола Урського. Представляє собою багатоцільовий артефакт (зокрема поглинач і тримач, ємністю більше 60 заклинань). Довгий і тонкий, зроблений з Чорного Обсидіана Фраї, прикрашений невеликою сферою з розходами, що пливуть по ній, на другому кінці. Всередину вплавлений магічний жезл.

Цікаво буде дізнатися про реакцію вчителя.

Назви: Лікуючі руки

Тип: маг свиток

Походження: The Elder Scrolls

Опис: Відновлює здоров’я цілі в секунду.

Ще один маг свиток. Но теперь для леченія

Назви: Маг зору

Тип: Навік

Походження: Архимаг

Опис: маг. зору як практикували в стародавньому шумері

Ну могу обучити когось бистро зато.

Назви: Якон

Тип: персонаж

Походження: Аватар

Опис: Маг води і крові. первый известный маг крови, который мог использовать свои способности в любое время.

Маг крові і води. Цікаво не окажеться он случайно ще злодеям.

Назви: Мінерва Макгонагал

Тип: персонаж

Походження: Гарри Поттер

Опис: заступник директора Гоґвортської школи чарів та чаклунства, вихователька гуртожитку Ґріфіндор, викладач трансфігурації.

І що мені робити?

Назви: Дварфійська кам’яна хата

Тип:зданія

Походження: случайний світ

Опис: 2 рівня: майстерня знизу, житловий поверх зверху. Стіни — з рунічного каміння, міцна меблі. Часто вбудований сейф або прихована кімната.

Цікаво а размери які?

Назви: Колекція «Гаррі Поттер»

Тип: предмет

Походження: Случайний світ

Опис: Повна історія' Голоґрамі, історія, допуск за рівнем.

О вот і дізнаюсь що там мене чекає

Назви: «Секрети Гоґвортсу, том ІІ»

Тип: Книга

Походження: Гарри Поттер

Опис: Карта потаємних проходів

Приходиться поки не знайду карту мародерів про яку отец розповідав.

Назви: Доктор Стівен Стрендж

Тип: Персонаж

Походження: Марвел

Опис: маніпуляція простором і часом, використання артефактів, бойові техніки магії.

Маг. І маг що вміє роботать з часом і пространством. Цікаво.

Назви: Магічний грамофон Візлі

Тип: Предмет

Походження: Гарри Поттер

Опис: Той самі Магічний грамофон що прислала мати своєму синові після того, як той викрав у батька машину.

Та що там буде відбуватися, що Рон вкраде машину свого батька?

Побачивши те, що випало, я здивувався. І це — м’яко кажучи. Треба терміново написати вчителю — нехай передасть інформацію родичам на портретах. А то я можу придумати, що робити тут, тільки з книгами й навичками.

Але згадавши, що маю відкликати перед уроками вчителя, щоб і він міг перевірити й поставити запитання через мене, я вирішив зробити це просто зараз. І заодно — дістав папір для листа з ручкою. Усе-таки я ще не навчився писати пером.

І поки писав листа, я розмовляв із вчителем і розповідав, що сталося вчора.

— Ясно. Раз посох мій випав тобі, і без прив’язки на мене, то не раджу його навіть діставати. Він занадто потужний для тебе. І карти не відправляй через сову — ми не знаємо, що там у нас за Дамблдор. Хоча книгу можеш полистати. Це буде корисно, щоб дізнатися про таємні проходи. Можливо, там буде карта школи. І взагалі, дізнатися, що тебе чекає цього курсу, якщо щось і буде — треба це знати.

Ну, а я вирішив, що тут діставати щось невідоме — надто. Перевдягнувся й вийшов до вітальні. А там уже були поодинокі студенти, які збиралися в групи, позіхаючи, і збиралися кудись іти. Але, на жаль, я не зустрів нікого зі свого курсу. Натомість усі одразу повернулися в мій бік і почали перешіптуватись — і з такою гучністю, що я їх чув спокійно. І через це навіть з’явилося бажання повернутись назад у кімнату. Але вчитель сказав — терпи. А якщо не подобається — змусь їх не дивитися в твою сторону.

У підсумку я дістав книжку з якогось предмета — і тільки читаючи, зрозумів, що це підручник із зіллєваріння. Почав читати, поки не прийшли майже всі з курсу і не стали чекати на того, хто поведе нас назад до Великої зали, а потім — на уроки.

А поки ми чекали, поки всі зберуться, я почав виглядати Невіла, Рона й Герміону. А вчитель усередині підтримував тільки думку, що друзі потрібні зараз — і похвалив за те, що вже обираю собі дружину. На це останнє я заперечував: по-перше, скільки нам років? Зараз про це ще не час думати. А по-друге — можливо, вона обере когось іншого. Або я. На що він відповів: правильно — нормальна відьма не буде терпіти гарем.

І, як виявилось, чекали ми не даремно — прийшов Персі Візлі й сказав іти за ним. Але я його перебив і сказав, що, схоже, його брат Рон проспав. І Персі пішов будити його. Очевидно, у нього це вийшло, бо вони з Роном вийшли разом. І коли ми йшли, він спитав:

— Гаррі, Невіл… А чому ви мене не розбудили? Могли б і мене, раз прокинулись.

А я, не чекаючи Невіла, одразу йому відповів:

— Я встав першим. Тож вирішив дати всім поспати. А Невіл… точно не знаю, але, здається, теж або другим, або третім прокинувся.

А потім ми переключилися на інші теми. Наприклад, дізналися, що вони також не знають, які в нас будуть уроки, але знають, що уроки у всіх однакові. Можливо, раніше в гуртожитках і вели якісь спеціальні заняття, тільки для них, або просто частіше був один предмет, ніж інші. Але зараз у всіх однаковий рівень знань — якщо учень навчався лише в школі, а не вчився ще десь додатково.

Отак за розмовами ми дійшли до Великої зали. А поївши й отримавши розклад уроків, Персі повів нас на перший урок — урок чарів. А туди з часом підтягнулися й усі учні першого курсу.

— Я так розумію, традиція розповідати учням на першому уроці, в який світ вони потрапили, не зникла.

Але на мої слова ті, хто стояв поряд, здивовано подивилися.

— Але ж ти казав, що виріс серед маґлів. Звідки ти знаєш, що тут буде? — спитав мене Рон.

— А в нас у манорі роду є портрети моїх предків.

— Але ж це дуже дорого…

Хтось зауважив — але хто саме, я не впізнав. А я тільки знизав плечима — адже насправді не знав, що це дорого. Он скільки картин і портретів дивних висить в школі.

А коли ми всі зайшли і сіли на свої місця, то побачили нашого вчителя. Професор Флитвік, учитель замовлянь, був крихітним чарівником, що мусив ставати на цілу купу книжок, аби його можна було побачити понад учительським столом. І почав нам розповідати те що хотів після перелику всіх учнів.

― І так, раз всі тут, то, пожалуй, почнемо, ― сказав професор і окинув поглядом перший курс. ― Я знаю, ви чули багато про Хогвартс, про світ магії. Ви чули казки. Але запам’ятайте: магія — це не казка. Це інструмент, сила, яка підкоряється лише тим, хто вміє нею володіти.

Багато хто з вас прийшов із маґлівських родин, і вам буде важче. Вам доведеться вчитись удвічі завзятіше, бо чистокровні вже мали змогу практикувати вдома. Вони знають, що таке чари, як працює паличка, і мають доступ до родинних бібліотек. І хай це буде не найповніша колекція — усе ж таки це знання, доступ до якого у вас, можливо, з’явиться лише тут.

― Міністерство магії дуже уважно слідкує за магією в оселях маґлів. А от чистокровні? Їхня магія — це звичне середовище. І за законом їх ніхто не контролює настільки пильно. Хіба що в випадках серйозних порушень.

― Це несправедливо, ― пробурмотіла Герміона.

― Справедливо чи ні — реальність не питає. Сильні правлять у магічному світі. Ви не обирали, в яку родину народитись. Але ви можете обрати, ким станете. Хогвартс — це не просто школа. Це ваш шанс.

― Але, ― продовжив він уже м’якше, ― якщо ви збережете свої підручники, почнете доповнювати нотатками, книгами з бібліотеки, ви вже створите фундамент для власної магічної бібліотеки. А це — сила. Не продавайте книги після року. Вони знадобляться.

― А хіба не всім однаково вчать? ― озвався хтось із задніх парт.

― Не зовсім. Є загальна програма, але раніше в гуртожитках могли викладати додаткові предмети, або просто сильніше наголошувати на певних галузях. Тепер усі отримують однакову базову освіту, але ніхто не забороняє вам вивчати більше. Наприклад, у бібліотеці є книги з основ алхімії. Якщо вас це зацікавить — звертайтесь до професора Снейпа. Якщо покажете достатній прогрес — зацікавиться навіть директор.

― А артефакти? ― запитав я.

― Артефакторика — складна наука. Для неї потрібні хоча б основи нумерології, стародавніх рун, іноді ― магічні істоти, якщо ви створюєте артефакти на основі колишніх живих магічних істот. Але так, у Хогвартсі ви зможете торкнутись і цього.

― А палички? ― знову Герміона. ― В інших школах ж використовують безпаличкову магію.

— Так. Випускники, скажімо, африканської школи Уаґаду роками вчаться творити магію без палички чи інших концентраторів. Вони вкладають закляття в ауру, і тоді можуть активувати його силою волі. Це складніше — але й безпечніше в деяких аспектах. У нашій школі також можуть цьому навчити, якщо ви продемонструєте достатній рівень резерву, знань і працелюбства. Проте паличкова магія — універсальніша, швидша в застосуванні, дозволяє зачаровувати предмети та зберігати магію на певний час.

Він зробив коротку паузу.

― Але не без недоліків. Дерев’яна паличка може згнити, якщо за нею не доглядати. Вона крихка, її легко зламати. Її не використаєш як зброю в ближньому бою — хіба для одного удару. Якщо ви загубите її — більшість заклять стане вам недоступна. І, на жаль, неможливо просто так узяти нову — інша паличка не обов’язково буде вам підходити.

Він замовк, дозволяючи сказаному влягтись у думках учнів. Потім додав:

― Ще одне. Школа вчить вас безкоштовно. Але пам’ятайте: ніхто не працює просто так. Є контракт — п’ятирічний — який ви підписали, коли отримали листа. За ним ви повинні або повернути борг під час навчання, або знайти мага чи організацію, яка заплатить замість вас. Якщо ні — хтось викупить ваш контракт. І тоді ви зобов’язані будете робити те, що накажуть. Це — стандартна практика. Так Міністерство набирає працівників. І не думайте, що вас не стосується. Маглородженим ще важче: для них знайти роботу після школи — майже неможливо без знайомств або підтримки.

Хтось глухо зітхнув.

― Але ви маєте вибір. Тут. І зараз. І перше, з чого варто почати — це знайти тих, з ким будете сильнішими. Друзів. Союзників. Тих, хто стане родиною, коли ваша вас не розуміє.

Він знову подивився на всіх.

— Ще питання будуть?

І тоді почали й інші ставити запитання: куди легше потрапити, скільки коштує контракт, чи можуть батьки його викупити заздалегідь, чи можна змінити напрямок навчання після першого року.

— А якщо ми не хочемо працювати в Міністерстві? — запитав хлопець із Гафелпафу.

— Тоді знайдете іншу організацію, яка підпише з вами договір. Але майте на увазі — ви мусите бути цінними. Ніхто не буде витрачати гроші на мага, який не показав нічого, крім бажання.

— А якщо ми зірвемо контракт?

— Тоді суд магії, заборона на зайняття чарівною діяльністю й, у деяких випадках, тюремний термін. Це не жарти. І не думайте, що вас мине — Міністерство слідкує за всім.

— А чому нас не попередили раніше?

— Бо ви діти. А ще — щоб не злякати. І щоб ви прийняли рішення самі, без тиску. Але тепер ви тут — і маєте знати правила гри.

— А чи можемо ми вступити в кілька факультативів одразу? — поцікавилася дівчинка з Рейвенклову.

— Якщо вистачить часу, ніхто не забороняє. Але не переоцінюйте себе. Деякі предмети мають приховані вимоги. Наприклад, давні руни чи трансфігурація на вищому рівні вимагають неабиякої концентрації.

— А якщо ми хочемо після Хогвартсу вступити до іншої школи?

— Можна, але далеко не всі приймають наших випускників автоматично. Доведеться скласти іспити. І знову — не всі контракти це дозволяють. Уважно читайте угоди, особливо з приватними організаціями.

— А маглородженим справді важче?

— Так. Але й простіше, якщо ви працьовиті. У вас немає родинних зобов’язань, немає очікувань. Ви — чистий аркуш. А таких суспільство боїться найбільше.

— А правда, що деякі з привидів були вбиті в Гоґвортсі? — прошепотіла дівчинка зі слизеринською лави.

Професор лише поглянув на неї, але відповів:

— Замок старий. Багато що тут сталося. Та минуле — це те, що ви або поважаєте, або повторюєте. Вибір за вами.

— А паличку можна зробити самостійно? — пролунало десь із середини.

— Теоретично — так. Але для цього потрібен досвід, знання про магічні ядра, деревину, налаштування резонансу. Зробити паличку — це одне. А от зробити її слухняною — зовсім інше.

— А можна вивчати закляття, які заборонені?

— Заборонені закляття — це не жарти. Вивчати їх без дозволу заборонено законом. Але… у Запретной секции бібліотеці є книги, які описують їх. Для розуміння. Теорію можна вивчати, практику — ні. Принаймні — не тут і не зараз.

— А що буде, якщо викликати духа? — невпевнено запитав хтось.

— А що буде, якщо ви викличете того, хто не хоче повертатись? Або хто зможе вас вбити? — Відповів професор. — Це не гра. І я відверто раджу — не грайтеся з некромантією. Навіть на рівні трішки.

— А чи існує магія, яка дозволяє змінити минуле?

В аудиторії запала тиша. Професор уважно глянув на того, хто поставив питання.

— Існує. Але ціна — занадто висока. І навіть Міністерство боїться тих, хто хоч раз нею скористався.

— А чи можна навчатись одночасно в Гоґвортсі й заочно в іншій школі?

— Деякі старшокурсники пробували проходити курси через міжнародні програми, але це дуже складно. Не думайте про це зараз. Краще зосередьтеся на першому році. Якщо витримаєте — тоді й поговоримо.

— А чи обов’язково вступати в аврорат чи Міністерство після випуску?

— Ні. Є десятки шляхів. Хтось іде в дослідники, хтось — у заклинателі, артефакторів, магозоологів, цілителів, і багато ще варіантів.

І так в принципе пройшов урок наш по заклинаніям, весь в вопросах на які отвечал професор чар.

А далі нас повели по своїм урокам. Как оказалось только тут буде на уроке кроме екзаменов собирати весь курс.

У нас наступним уроком була трансфігурація. І вела її професорка Макґонеґел. Вона мала свою методу. Вона була сувора й вимоглива, вона ще до початку уроку поставила всіх на місце:

— Трансфігурація — один із найскладніших і найнебезпечніших розділів магії, який вивчають У Гоґвортсі, — сказала вона. — Той, хто порушить порядок у моєму класі, негайно з нього вийде і вже ніколи не повернеться. Я вас попередила.

Після цього вона обернула листя на свиню і наоборот. Це перетворення дуже вразило всіх дітей і вони не могли дочекатися, коли й самі візьмуться до такого, але невдовзі зрозуміли, що їм ще не скоро доведеться обгортати меблі на тваринах. І тоді наставник що мовчав весь перший урок сказавши

— Це мережа «Трансформація». Як я десь прочитав відповідний опис школи, що повністю описує школу. «Постійні перетворення — ключ до різноманітності Всесвіту. І якщо навчитися ними управляти, твої можливості будуть воістину невичерпні! Зараз і я навчатиму тобі.

А в цей час я та інші учні, записуючи безліч плутаних вказівок, кожен учень отримав по сірнику і почав намагатися перетворити його на голку.

Я ж під контролем вчителя, і його порадами та мотиваційними промовами (скоріше образами) таки зміг перетворити сірник на голку. За що був нагороджений балами, і усмішкою професора коли вона говорила, що видно мені передалося талант до її уроку від батька. Але до кінця уроку тільки Герміона Грейнджер змогла, крім мене, трохи змінити свій сірник, професорка Макґонеґел показала учням, яким він став сріблястим і гострим, і… подарувала Герміоні рідкісну посмішку з балами.

Але незважаючи на те, що ми нетерпляче чекали на предмет «Захист від темних мистецтв», проте уроки Квіррелла виявилися якимись несерйозними. Його кабінет просмердився часником, який, казали, мав відлякати вампіра, з яким він зустрівся в Румунії, і тепер боявся, що той за ним повернеться. Тюрбан, як розповідав Квіррелл, подарував йому один африканський принц на знак подяки за порятунок від небезпечного зомбі, проте учні не дуже вірили у цю байку. По-перше, коли Шеймус Фініган почав питати, як саме Квіррелл подолав зомбі, той почервонів і заговорив про погоду; по-друге, всі помітили, що від тюрбана відганяти дивним запахом, і близнюки Візлі були впевнені, що і він набитий часником, щоб Квірел завжди і десь відчувався в безпеці. Та й чарів він досить щоб я не міг побачити, що за тим тюрбаном.

А щосереди опівночі ми, дивлячись у свої телескопи, вивчали нічні небеса, запам’ятовували назви різних зірок і стежили за рухом планет. Тричі на тиждень під керівництвом похмурої присадкуватий відьми на ім’я професор Спраут ходили до замкових оранжерів вивчати гербологію. Вона показувала, як вирощувати всі магічні рослини та гриби та як їх використовувати.

Мабуть, найнуднішою була історія магії — єдиний предмет, який викладав привид. Досить старенький професор Бінс якось задрімав перед каміном в учительській і, підійшовши наступного ранку на уроки, забув там своє тіло. Бінс постійно дзьобав носом, тоді як учні записували імена та дати, плутаючи Емерика Дикого з Уриком Дивним. Чесно кажучи, я навіть захотів вивчити некромантію чи щось, щоб розбудити професора, чи вже розвіяти його.

І так було час тривал поки не настала пора п’ятниці.

Наконец ми не смогли самі не заблукавши прийти в цей зал. Как оказалось там в книге «Секрети Гоґвортсу, том ІІ» не було жодної строчки про звичайні путі. А тільки легенди про потайні ходи.

— Що в нас сьогодні? — поцікавився Гаррі в Рона, який щедро посипав кашу цукром.

— Дві «настійки» разом із слизеринцями, — відповів Рон. — Снейп — вихователь гуртожитку Слизерин.

Кажуть, він завжди підтримує своїх.

— Якби Макґонеґел підтримувала нас!

Професорка Макґонеґел була вихователькою гуртожитку Гріфіндор, але це не завадило їй учора завалити їх цілою купою домашніх завдань.

І ось прийшла пошта. Я вже звик до цього, але вперше мене здивувало, коли під час сніданку до Великої зали несподівано увірвалася ціла сотня сов і закружляла над столами, шукаючи своїх власників і скидаючи їм на коліна листи та пакунки. Але цього ранку вона затремтіла крилами прямо над цукром і джемом і скинула на мене записку. Я одразу ж розгорнув її.

Гедвіґа ще нічого не приносила мені. Іноді вона прилітала і щипала мене за вухо, а діставши шматочок грінки, поверталася спати в шкільну соварню.

Дорогий Гаррі, — було там написано кривими закорючками, — я знаю, що в п’ятницю по обіді ти вільний, то, може, прийдеш до мене на чашку чайочку десь близько трьох?

Геґрід

Взявши перо Рона і написав із зворотного боку: «Так, звичайно, до зустрічі» — і віддав записку Гедвіґі.

Вообще вчитель мені теж давал заданія які я должен був виполняти. Хотя він давал такі що я мог їх виполнити хотя може здатись наче і не одразу. Так наприкрал я почав вивчати ще метаморфізм. Хотя він і здивувался навіщо. Я обьясніл, що во первих, как казав отец з матерю поки були живи я мав здібності до її, а во вторих якщо не получиться продлити собі жизнь через цю магію. То хоть навчусь становитись неудобним для врагов как мінімум і за размеров. Тренерувал телекінез. А трансформацію вчитель сказав що основи вони смогут навчити на які я буду вчити вже шумерські заклинанія, і продовжувати навчання. Хотя он і удівілся коли узнав що магі хорошо трансфигурації могут превращати себе в тварин. В шумере якщо хтось бажав превратитись в тварину то занімался метаморфізмом.

Зілляварення викладали в одному з підвалів. Там було холодніше, ніж нагорі в замку, і досить моторошно навіть без заспиртованих тварин, що стояли в банках уздовж усіх стін.

Снейп, як і Флитвік, почав урок зі знайомства з учнями і теж зупинився, дійшовши в журналі до прізвища Поттер.

— А-а, — вимовив він упівголоса, — Гаррі Поттер. Наша нова… знаменитість.

Драко Мелфой зі своїми друзяками Кребом і Ґойлом захихотіли, прикривши долонями обличчя. Снейп закінчив переклик і зиркнув на клас. Його очі були чорні, як у Геґріда, але їм бракувало Геґрідового тепла. Вони були холодні й порожні, наче чорні тунелі.

— Ви прийшли сюди навчитися тонкої науки й точного мистецтва виготовлення магічного зілля, — заговорив майже пошепки Снейп, але діти ловили кожне його слово, бо, як і професорка Макґонеґел, Снейп мав дар без жодного зусилля зберігати в класі тишу. — Оскільки ми тут не будемо махати, як дурні, паличками, чимало з вас не повірить, що це справжня магія. Я й не сподіваюся, що ви справді збагнете всю красу повільного кипіння казана, коли навколо клубочиться пара, всю невловну силу рідини, яка розтікається людськими судинами, одурманюючи розум і заворожуючи почуття… Я можу вас навчити зберігати у пляшках славу, готувати популярність, навіть закорковувати смерть — якщо, звісно, ви не зграя бовдурів, яких мені переважно доводиться вчити.

Після цих слів запала ще глибша тиша.

— Поттере! — зненацька сказав Снейп. — Що я отримаю, додавши змелений корінь асфоделя до полинової настійки?

Змелений корінь чого і до якої настійки?.. Я глянув на Рона, що був не менш спантеличений, натомість Герміона миттю підняла руку.

— Не знаю, пане професоре, — ответіл промимривши. Снейпові губи презирливо скривилися:

— Так-так… Слава, як бачиш, — це ще не все. — Герміону він ніби й не помічав.

— Спробуймо ще раз. Поттере, де б ти шукав, якби я звелів тобі знайти безоар?

Герміона витягнула руку так високо, як можна її підняти не підводячись. Він намагався не дивитися на Мелфоя, Креба і Гойла, що аж душилися сміхом.

—В желудке козы. В аптеке, в кабінетах зельеваренія.

Я глянути просто в ті холодні очі. Він переглядав підручник ще вдома в Дурслів, але невже Снейп сподівався, що він пам’ятатиме всю «Тисячу магічних рослин і грибів»?

Снейп і далі не звертав уваги на Герміону, яка махала піднятою рукою.

— Яка різниця, Поттере, між аконіт від наперстянки? - Герміона не витримала і встала, мало не торкаючись рукою підвальної стелі.

— Не знаю, — тихенько відповів Гаррі. — Мені здається, що знає Герміона, чому ви її не спитаєте?

Кілька дітей засміялися; Оглядаючи клас перехопив погляд Шеймуса, і той підморгнув йому. Снейп, однак, був незадоволений.

— Сядь! — гаркнув він Герміоні. — Тож знай, Поттере: асфодель, або жовтий нарцис, і полин утворюють одне з найсильніших снодійне зілля, що називається «Смертельний ковток». Аконіт і наперстянки— це дві назви однієї рослини, відомої ще під назвою борець. Ну? Чому ви нічого не записуєте?

Усі враз кинулися шукати гусячі пера та пергамент. Пересилюючи шарудіння, Снейп оголосив:

— А за твоє нахабство, Поттере, гуртожиток Ґрифіндор позбудеться одного очка.

Справи ґрифіндорців не покращали й далі. Снейп поділив учнів на пари і дав їм завдання виготовити простеньке зілля для лікування чиряків. Він походжав у довгій чорній мантії, спостерігаючи, як вони важать сушену кропиву й товчуть зміїні зуби, і критикував майже всіх, окрім Мелфоя, який, здається, був йому до вподоби. Снейп саме пропонував усім подивитися, як добре Мелфою вдалося настояти слимаків, аж раптом підвал наповнився ядучим зеленим димом і пронизливим шипінням. Невіл якимось чином спромігся розтопити Шеймусів казанок, який перетворився на покручену грудку металу, і зілля розтікалося по кам’яній підлозі, пропалюючи дірки в черевиках учнів. За мить усі повистрибували на стільці, а Невіл, на якого вилилося зілля, коли луснув казан, стогнав від болю, бо на його руках і ногах повискакували страхітливі червоні пухирі.

— Ідіот! — гаркнув Снейп, одним помахом чарівної палички прибравши розлите зілля. — Мабуть, ти додав голки дикобраза, перше ніж знімати казанок з вогню?

Невіл заскімлив, а пухирі повиступали в нього вже й на носі.

— Відведи його до лікарні, — наказав Снейп Шеймусові, а тоді накинувся на мене з Роном, які працювали поряд із Невілом: — Ти!.. Поттере, чому ти не попередив його, що не можна додавати голки? Думав, ти виграєш, коли він усе зіпсує, га? Ґрифіндор тепер через тебе втратить ще одно очко.

Це було так несправедливо, що і я вже намірився протестувати, та Рон нишком штурхнув його ногою.

— Не заводься, — пробурмотів він. — Я чув, що Снейп — то справжня паскуда.

Коли через годину вони вибиралися сходами з підвалу. Настрій був отвартительним. Ведь кроме його нікто не спрашувал чи читали ми щось або ні. Та і учебники не всі я мог за місяц вивчити. Але спомнівши що мені треба було йти в гості к полувелікану. Я спрасівши чи хтось піде. І получив отказ только від Герміони. Їй треба було в бібліотеку, відати книги що взяла почитати, найти що взяти і взяти те що вони не успіє прочитати.

Вийшли з замку і попрямували через поле. Геґрід мешкав у маленькій дерев'яній хатинці на узліссі Забороненого лісу.

Надворі коло дверей хатинки лежав арбалет і пара калош. Я постукав, і з хатинки долинуло несамовите шкрябання і глухий гавкіт.

Згодом почувся голос Геґріда: "Назад, Ікланю, назад!"

Спочатку в шпаринці з'явилося велике заросле обличчя, і лише потім відчинилися навстіж двері.

— Стривайте, — сказав Геґрід. — Назад, Ікланю! Геґрід впустив нас, притримуючи за нашийник величезного чорного пса-вовкодава.

В хатині була лише одна кімната. Зі стелі звисали шинки й фазани, на відкритому вогні кипів мідний чайник, а в кутку стояло масивне ліжко, накрите ковдрою з різнобарвних клаптиків.

— Будьте як удома, — сказав Геґрід, відпустивши пса, що миттю стрибнув на Рона й почав лизати йому вуха. Як і Геґрід, Іклань був аж ніяк не таким страшним, як на вигляд.

— Це — Рон, — сказав я йому, поки він наливав окріп у великий чайничок для заварки й розкладав на тарілці печиво.

— Ще один Візлі, га? — мовив Геґрід, поглядаючи на Ронові веснянки. — Я півжиття змарнував, відганяючи твоїх братиків від лісу.

Печиво було тверде, як камінь, але я з Роном не подавали виду і розповідали Геґрідові про свої перші уроки. Іклань поклав свою морду на мої коліна, заслинивши мені весь одяг.

— А оту котяру, Місіс Норіс, я б си залюбки познайомив з Ікланем. Знаєте, щоразу, як я си прийду до школи, вона за мною ходить і ходить. Не можу від неї відкараскатися, — то Філч її намовляє.

Я розповів Геґрідові про урок професора Снейпа, і Геґрід, як і Рон, порадив мені не перейматися, бо Снейп узагалі нікого не любить.

— Але він мене просто ненавидить!

— Дурне! — заперечив Геґрід. — Чого б то?

Та Я здалося, ніби Геґрід чомусь уникав його погляду.

— А як си почуває твій брат Чарлі? — звернувся Геґрід до Рона. — Мені він си дуже подобав: такий чемний зі звірєтками.

Поняв що він решив просто поменяти тему розмови я решил согласитись. Поки Рон розповідав Геґрідові, як Чарлі працює з драконами, мені стало цікаво, то що я побачив в газети, що лежав на столі під чайничком. То була вирізка із "Щоденного віщуна":

ОСТАННІ НОВИНИ ПРО НАПАД НА "ҐРІНҐОТС"

І далі триває розслідування нападу на "Ґрінґотс", здійсненого 31 липня. У скоєнні цього злочину підозрюють невідомих чорних чаклунів або відьом.

Ґрінґотські ґобліни й досі наполягають, що нічого не вкрадено. Мовляв, із сейфу, до якого здійснено пролом, усі цінності були забрані того самого дня, але раніше.

"А що там було, ми не скажемо, тому краще нікуди не пхайте свого носа, як не хочете клопоту на свою голову", — повідомив сьогодні представник "Ґрінґотсу".

Я пригадав, як Рон розповідав мені в поїзді про спробу пограбувати "Ґрінґотс", але він тоді не називав дати.

Геґріде! — вигукнув я. — Таж цей напад на "Ґрінґотс" стався якраз на мій день народження! Це могло статися тоді, як ми там були!

Не було жодного сумніву в тому, що цього разу Геґрід навмисне ховав свої очі від мене. Він знову щось буркнув і запропонував мені ще одне печиво. Але я знову перечитав повідомлення. "Із сейфу, до якого здійснено пролом, усі цінності були забрані того самого дня, але раніше".

Але коли хотів вже продолжити спрашувати мене прервал наставник. І пришлось слушатись, а то вже одного разу не послушав і він придував наказанія ускладнив заданія для телекінеза, і вопроси паралельно задавал на які я должен був отвечати.

І так час тривал поки я не побачил в гуртожитку оголошення про останій урок який у нас не було поки.

Внимание! Этот перевод, возможно, ещё не готов.

Его статус: идёт перевод

http://tl.rulate.ru/book/142665/7307527