Готовый перевод Пробудженя Істиного Мага / Пробудженя Істиного Мага: Глава 1 ч 2

Глава 1 ч 2 

 

Я вирішив, оглянути іншу частину печери.

 

— Хм?

 

Мою увагу привернула половина щита, ніби щось відгризло частину цього щита.

 

— Цікаво, що тут відбувалось, в цій печері хоч її вже, й не назвеш печерою, скоріш це місце вимела вода, бо тут купа якогось, червоного піску чи це іржа? 

 

Роздумуючи в голос я приперся до стіни, дивлячись у перед.

 

— Хм? Ця стіна відрізняється.

 

Я почав підходити до темно червоної стіни, я торкнувся стіни й зрозумів, що це висохла кров.

 

— Тут має щось бути!

 

Я почав рухатись іншою частиною печери, й за деякий час я наткнувся на скелета, в якого немає кінцівки, й правої частини тіла, рвана шкіряна броня, чоботи світились легким світлом, здавалось ніби хтось, запечатав у них заклинання.

 

Може вдасться, призвати його душу?

 

Я активував призив, й торкнувся його голови.

 

— Я призиваю, до оцього тіла душу власника.

 

Враз мене поглинула пітьма, в якій я став блукати, багато різних людей ніби завислі стояли в пітьмі, в різні броні й одязі.

 

Я почав блукати між тілами, й ось я наткнувся на людину, в точ з таким одягом тільки рука ціла, й саме тіло є.

 

Віком десь двадцять п’ять, тридцять років, біле волосся спокійне обличчя.

 

Я повільно, торкнувся його руки.

 

Його очі повільно розкрились.

 

— Т-ти хто? – За питався він.

 

— Це не має значіння, тебе не лякає мій вигляд?

 

Я зробив паузу.

 

— Мав би, але я відчуваю лише спокій й тишу.

 

— Ясно, питаю лише раз, ти хочеш повернутись до свого колишнього тіла?

 

Він на мить закляк.

 

— Тіла? Я ж лише вчора покинув імперію, й направився в країну Трьох Драконів, зі своїми друзями.

 

Я продовжив мовчати, в мить він схопився за голову, й тіло затряслось.

— Нііііі. – Закричав він.

 

— Що щось згадав? Чи що?

 

По очах, в нього потекли сльози.

 

Ех Неприємно бачити, як тридцяти річна людина плаче...

 

— Я-я згоден! – В мить він заспокоївся, гнів заповнив його очі, й з впевненістю він заговорив.

 

— Чудово, можеш розказати що сталось?

 

Він почав розповідати, довгу історію якщо коротко, то він й його троє друзів знайшли скарби, недалеко від водоспаду, як тільки він обернувся в нього полетів вогняний шар, й його охопило полум’я.

 

Він вижив, але пекельний біль через опіки, охопив його тіло, й він почав втрачати свідомість, й єдине що він побачив як його тягнуть до ріки.

 

Отямився він уже під водоспадом, течія несла його вперед з останніх сил він вчепився за берег, й вдалось втриматись, сили покидали його, але він побачив за два метри, якусь печеру й зібрав останні сили, й з важкістю після льодяної ріки піднявся до печери.

 

Але й на цьому все не закінчилось, відійшовши в менш більш прохолодні печері, він побачив підземельну акулу, й вступив з нею, в бій втративши щит, акула вистрибнула з землі, і налетіла на нього в змахом щелепи, акула відгризла чи малий шмат тіла. Й він упав на землю, опершись об стіну.

 

— Зрозуміло, знаєш я поверну тебе в старе тіло, тільки я тебе трохи підрихтую, зроблю нові кістки, ти ж тепер скелет.

 

— Що??? – Він закричав з здивуванням, і нас почала поглинати пітьма.

 

Я отямився тримаючи руку на черепі, в черепі почали в спалахувати, бліді зелені вогники, й скелет почав підніматись.

 

— Тобі доведеться, потерпіти трохи.

 

Скелет просто дивився, на мене.

 

— Твій меч там. – Сказав я указавши пальцем.

 

Скелет пішов за мечом, з далеку до мене почав підповзати, слиз з білою кулею .

 

Хм Цікаво чи може він, стати посохом для мене?

 

— Ми можем вибратись! – Заговорив слиз.

 

— Як?

 

— Ми слизі можем, легко рухатись по такій поверхні, водночас ми могли б підняти вас. 

 

Я помахав головою.

 

— Ні, надто небезпечно.

 

Слиз нічого не сказав, лише простягнув білу кулю.

 

— Стань посохом, який триматиме цю кулю. – Приказав я йому.

 

Слиз почав ніби плавитись, й водночас почав появлятися зелений посох, а на верхівці біла куля.

 

Хех А вони все виконують, що я їм скажу.

 

— Так потрібно якось вибиратись, Хех Ось це і є справжня задача, о знаю призву я щось, що поможе вибратись, може робітників чи щось таке, щоб викопало прохід звідси.

 

Як виявилось я можу і душі померлих людей призивати, й можу прикріпити їх до тіла, яке вибрав або просто можу, призвати якогось монстра, або якогось померлого монстра.

 

— Призив, робітники які працювали в шахтах, тіла скелети й декілька зомбі. 

 

Я знову погрузився в темряву, я появився на якомусь пагорбі попереду величезна гора, з діркою в середині схожою на шахту, навколо немає ні дерев нічого, хіба рівнина з невеликими пагорбами, все навколо з темряви навіть небо.

 

Добре що, я бачу в темряві.

 

Навпроти мене, повстала картина, напад на шахту?

 

Сотні людей почали вриватись в шахту, перед пагорбом почали появлятись, переможені мертві дивні істоти, з каменю в когось руки схожі на мечі, в когось на кирки й інші інструменти,  лиць зовсім немає тіла кам’яного кольору.

 

Хм Цікаво?

 

В кінці появлялись люди, зі зброєю в руках, я вирішив підійти до людини, з одноручним мечем й круглим білим щитом, його тіло вкривала шкіряна броня, з вшитими залізними пластинами, голову захищав залізний білий шолом, який прикривав лице майже повністю, лише очі було видно.

 

Я торкнувся його рукою, й він почав рухатись, я вказав рукою на істот.

 

— Хто вони.

 

— Монстри Кам’яні добувачі руди в шахтах.....

 

Я знову торкнувся його рукою, й почав покидати це місце не дослухавши його.

 

Я нікого не призвав, я знову активував призив, й почав призивати цих монстрів.

 

Печеру заповнили, триметрові кам’яні монстри. Хіба подекуди, можна було пройти вільно.

 

— Ви получили другий шанс так що, працюйте на мене копайте, в гору руди складайте у вільному місті, а непотріб викидайте з печери в ріку.

 

В кам’яних монстрів почали змінюватись руки, на кирки молоти й інші інструменти, повільно підходячи вони почали ставати до роботи, вибиваючи величезні шматки каменю.

 

— Потрібний ще якийсь воїн, якщо ця акула знову з’явиться.

 

Я активував призив і повернувся, в той самий простір, забираючи людей я призвав тіло, лицаря смерті і помістив п’ять душ, в тіло лицаря смерті який в темряві повстав перед мною.

 

Призив завершений я глянув, перед собою й перед мною розпилилась калюжа пітьми, з якої почав повставати лицар смерті, з великим двометровим щитом, тіло його було три метри за ввишки, лице зігниле й здавалось що, на тебе дивиться істинний воїн смерті.

 

Який здатний поглядом забрати душу, в другій руці в лицаря смерті, двометровий дворучний меч, який він тримає однією рукою, тіло вкривала броня, яка здавалось його частиною тіла, за спиною два дворучні мечі, але меншого розміру.

 

— Охороняй це місце, як хочеш.

 

Сказав я глянувши, в його криваві очі.

 

Очі лицаря смерті спахнули, й з пітьми повстали десять скелетів, з бронею й зброєю які розійшлись печерою.

 

Від печери виходила, аура яку не кожна людина здатна витримати, й ніхто не замітив, як під землею почало сформуватись щось сильніше, й сильнішою аурою смерті ніж у рицаря смерті, у декілька разів.

 

Кам’яні монстри, за пів години прорили в гору на п’ять метрів, що мене здивувало.

 

Я стояв в іншій частині печери, в роздумах як в одну мить, щось почало тріпотіти крилами, й печеру заповнили білі гігантські кажани, їхні очі світились легким синім кольором.

 

Кажани атакували кігтями скелетів й кам’яних монстрів, які в свою чергу атакували вбиваючи одного кажана, одним ударом, кажанів навколо було сотні, але кажани наносили жодного урону їм. 

 

Я спокійно дивився, на кажанів в роздумах.

 

Що ж використати вогняний, вихор чи може? О знаю.

 

Я призвав книгу, прочитавши заклинання, скелети й лицар смерті, продовжували винищувати кажанів 

 

— Цепна блискавка вразь повсталих, ворогів проти мене й моїх підопічних. 

 

Навпроти руки утворилось біле коло, з якого вирвалась блискавка. Блискавка почала вражати кажанів в повітрі.

 

Кажани як мухи один за одним, падали на землю.

 

Хех Цікаво, мої параметри змінились?

 

Ім'я: ??????  

Раса: Древня нежить

Клас: Істинний маг Викликач 

Рівень: 4

HP: 290/290

Мана: 5900/5900

Сила: 26

Захист: 17

Спритність: 19

Контроль мани: 56 | 100 / 100000 год

Прорив 80/ 1000  

Навики: Перетворення матерії, Визивач.

Перетворювання матерії – Завдяки цьому навику ви будете здатні, перетворювати матеріали на різні речі уявляючи ці речі. Максимальне перетворення матерії, 3 метри.

Визивач –  Ви можете визивати інших істот під своїм контролем, легендарний навик не потребує еволюції, через зняття обмежень не потребує мани.

 

Хм Помінялись.

 

— Система як розподіляються, параметри при переході? Я щось не зрозумів...

 

[ Відповідь: Параметри беруться при переході на інший рівень, й розподіляються автоматично, залежно від істоти, кількість параметрів залежить від кількості переможених істот, і їх сили які беруться з обчислень, з прориву й системи, яка кожного дням удосконалюється. ]

 

Трохи заплутано, але я зрозумів чим сильнішого монстра переможу, від того мої параметри виростять, й я получу їх при, подолані прориву чи якось так? Ех трохи й складна система, але нічого з часом звикну. Стоп система постійно вдосконалюється?

 

Я не замітив як кам’яні монстри, почали підносити руди до мене.

 

Я глянув на купу залізних руд, й активував навик перетворення матерії, створюючи нові кістки для того скелета.

 

Хм Потрібно якось, того скелета називати.

 

Подумав я дивлячись, як руди перетворюються на залізні кістки.

 

Я вирішив знайти цього скелета, я почав його шукати по печері й знайшов біля стіни, з кривавою плямою, стояв скелет й вдивлявся в неї, ніби щось згадував, чи прокручував спогади в своїй голові.

 

— Слухай я зробив тобі замінник, тих кісток, що в тебе були, ходи за мною.

 

Я провів його до іншої частини печери, й почав замінювати кістки дивлячись на скелета, я підганяв їх під його зріст.

 

Все підійшло окрім руки, потрібно над нею попрацювати, щоб вона рухалась.

 

Скелет стояв перед мною, й дивився на мене.

 

— Тобі потрібно дати ім’я, бо я не знаю як тебе називати, якщо до імені Балдред?

 

Скелет стояв й дивився на мене, але за хвилину махнув головою.

 

— Добре можеш йти.

 

Хм Навколо купа туш тих кажанів, потрібно буде позбирати.

 

— Лицар смерті, ходи сюди.

 

Я закричав і лицар смерті, почав підходити з закута. 

 

— Можеш приказати своїм скелетам зібрати туші, тих кажанів в одному місці?

 

В мить появились скелети рицаря смерті, й почали збирати туші.

 

Хм Так а тепер повернусь, до руки.

 

Цілу ніч я працював над рукою, купа помилок й виправлень, й ось все було готово, я покликав Балдреда і він у мить прийшов, й я почав установляти.

 

Рука складалась з трьох інструментів, батарея кістки, й проводи з пластинами, які кріпились на хребет до шиї, й голови механізм працював завдяки мані.

 

Встановивши я відійшов, й Балдред почав пробувати ворухнути рукою, спочатку почали рухатись пальці далі й сама рука.

 

Чудово, все вийшло так як я й задумав.

 

Я вказав пальцем, на батарею.

 

— Не забувай під заряджати, батарею маною.

 

Балдред махнув головою, й влив трохи мани в батарею.

 

— Можеш йти.

 

Балдред розвернувся, й повільно пішов геть.

 

Що ж тепер мені робити, Хм може потрібно зробити якусь обладунки, для Балдреда й інших скелетів, руд тут достатньо. Потрібно зробити таку броню, щоб Балдред міг вміститись в неї, зі своїми зачарованими речами.

 

Глянувши на руду, я активував навик перетворення матерії, й підійшов до руди.

 

За пів години, я зробив одинадцять комплектів обладунків, чорні шоломи з вирізом для очей, й чорні обладунки.

 

Хм Усе добре, але чогось не хватає....

 

Я почав йти до кам’яних монстрів, приказуючи водночас скелетам, йти в іншу частину печери, й одягти обладунки.

 

Я йшов й чув вдалі удари кирок, й молотів попри мене ходили кам’яні монстри, відносячи ґрунт валуни каміння, в ріку у невеликих щось схоже на ящики, перетворене з рук.

 

Хм Цікаві ці кам’яні монстри. 

 

Я почав підніматись гладкими й чистими сходами, з каменю подекуди сходинки зроблені з малих каменів, ніби склеєні якоюсь речовиною, й відполіровані майже до блиску.

 

Цікаві в них вміння, я не перестаю дивуватись, їхніми вміннями. 

 

З такими думками я піднімався глянувши, на стіни я побачив що вони, теж відпольоровані до блиску, з невеликим колонами по бокам, й зверху.

 

Я піднімався й піднімався, звуки роботи ставали голосніші, й голосніші в один момент я побачив, кам’яного монстра в якого руки, злились зі стіною, й стіна почала вирівнюватись, по бокам почали появлятись колони.

 

Я не став відволікати монстрів, від роботи тому почав спускатись назад  стиснувши посох в руці.

 

Потрібно збільшити кількість кам’яних монстрів, щоб збільшити видобуток руд, смішно але обладунки зроблені для скелетів, з невідомої мені руди. 

 

Через деякий спустившись сходами, я активував призив, й призвав ще кам’яних монстрів, давши їм завдання, я рушив в місце де були поскладані туші кажанів.

 

Використаю я заклинання, некромантії воскресіння й повний контроль, з такими дуками я дійшов до купи туш, поскладані в людський зріст. 

 

Після прочитання заклинання, купа почала повільно рухатись, від неї почали відповзати кажани, і в злітати в повітря.

 

Воскресивши їх, я вмить застосував заклинання повний контроль.

 

Я приказав кажанам покинути печеру, і кажани почали швидко вилітати з неї.

 

Тепер я міг бачити все що й вони, мені лише було потрібно подумати про це, й вибрати кажана.

 

Спершись об стіну, я дивився очами вожака кажанів.

 

Я ніби лечу, як прекрасно це виглядає.

 

Тріпотячи крилами  кажани пролітали над рікою, долетівши до водоспаду, кажани в злетіли в гору проти течії водоспаду, в горі показались хмари. 

 

Я відчув як дує вітер й в злетів в гору, опинившись над гігантським водоспадом, який упадав вниз. Я побачив густий гігантський хвойний ліс, прикритий двадцяти сантиметровим шаром снігу.

 

Цікаво я відчуваю те що й вони? Хм це дивно...

 

Хмари почали розпливатись, по небу й показалось ранішнье сонце, проміння сонця попали на сніг, й сніг почав блистіти як дорогоцінне каміння.

 

Красота, це єдине слово яким можна описати, це видовище.

 

Я відірвався від контролю.

 

Потрібно якось зв’язуватись, зі своїми підопічними, я попробував сконцентруватись на вожаку зграї кажанів.

 

Й я відчув, як від мене тягнеться щось схоже на тонку павутинку,  тягнеться далеко в даль в гору, над ущелиною й над густим лісом.

 

За мить я відчув, як я зв’язався з вожаком зграї

 

Розвідайте територію, й найдіть поселення хоч якихось істот.

 

Я відчув як кажан прийняв завдання, й розділився з іншими над густим лісом, усі розділились й полетіли в різні сторони.

 

Я почав переключатись на різних кажанів, дивлячись їхніми очима.

 

Хех Чудові ці заклинання.

 

Я відключився від кажанів, й глянув на руди.

 

Так починаєм, створювати зброю .

 

Я почав створювати одноручні короткі списи, з одноручними короткими мечами.

 

Всюди кипіла робота, й ніхто не відпочивав, чи лінився всі працювали як один механізм, скелети з лицарем смерті зайняті охороною, кам’яні монстри зайняті добуванням руд, й копанням в гору.

 

Через два дні.

 

Я відчув як подумки, зі мною зв’язується кам’яний монстр.

 

Так що таке? Ви що можете спілкуватись й говорити?

 

Ми майже добрались до виходу, лишилось прибрати максимум три метри каміння, й замерзлого ґрунту.

 

Так ми можем спілкуватись але між собою, учора ми відчули можливість зв’язуватись з вами володарю..

 

На диво я відчув як монстр схилив, голову й впав на коліно.

 

Зрозумів добре скоро прибуду, коли дістанетесь до поверхні займіться добуванням руд, приступайте до роботи.

 

Я перестав спілкуватись й оглянувся, повсюди стояла зброя й обладунки, подекуди розкиданні різні руди.

 

Хех Потрібно буде прибратись.

 

Я почав йти до сходів, при виході з печери я зустрів кам’яного монстра, кидаю чого валуни каміння в бурхливу ріку. Бурхлива течія ріки підхоплювала валуни, й з ударами об каміння несла валуни вдаль.

 

— Поскладай всю зброю й обладунки.

 

Почувши мене монстр направився, до зброї й обладунків.

 

Хех Вони виконують все що, я скажу це радує мене.

 

Я почав, підніматись сходами.

 

Як же мене бісять, ці сходи. 

 

З такими думками я продовжував підніматись сходами, й за деякий час я побачив, що кам’яні монстри почали копати ще три нові тунелі, в яких почали добувати руди.

 

Пройшовши тунелі, я за деякий час дійшов до виходу.

 

Яскраве сонячне проміння торкнулось мене, я продовжив підніматись, кам’яні монстри прибрали сніг перед виходом, тому я спокійно вийшов.

 

Подивившись уперед я побачив густий ліс, прикритий снігом.

 

Сніг на гілках дерев блистів, від сонячного проміння попереду, окрім дерев й кущів прикритих снігом нічого немає.

 

Сине чисте небо майоріло в височині, освітлюючи все навколо навіть деякі ділянки темного лісу.

 

Хоч що не кажи, а цей світ прекрасний. Вже незліченно скільки разів я казав ці слова собі, але я готовий повторювати їх знову й знову, насолоджуючись видами навіть очима кажанів.

 

Я відчув як зі мною зв’язується кажан, й я вирішив переключитись на нього.

 

Піді мною появився замок, з купою маленьких будинків, без вікон навколо дахи прикриті снігом, далі дерева усі будинки зв’язували стежки й дороги на яких різні сліди. Будинки без вікон дахи прикриті великим шаром снігу.

 

Замок знаходиться на підвищені, у замку чотири башти з’єднані величезними кам’яними стінами, на яких стояли істоти з луками, лише один вхід на території замку, при вході на передньому дворі, стоїть дерев’яний колодязь.

 

Всюди видно рух, дивних істот різних розмірів.

 

http://tl.rulate.ru/book/11808/228337

Обсуждение главы:

Еще никто не написал комментариев...
Чтобы оставлять комментарии Войдите или Зарегистрируйтесь